Форум Інтеграція-Демократія-Європа (FIDE)

Прес-реліз

Результати дослідження «Політична ситуація в Україні в контексті її євроатлантичних та євроінтеграційних планів очима польських експертів»

Протягом червня польська неурядова організація Форум Інтеграція-Демократія-Європа (FIDE) провела дослідження експертної думки, мета якого полягала у визначенні специфіки політичної ситуації України в контексті її євроатлантичних та євроінтеграційних планів.

Опитування проводилося в період із 01.06.2008 по 22.06.2008 та відбувалося шляхом анкетування. Анкети містили 5 відкритих питань, які дозволили респондентам скласти відповідь у довільній формі.

Відбір експертів здійснювався на підставі компетентності у справах внутрішньої і зовнішньої політики України, у вибірку, зокрема, потрапили представники ЗМІ, дослідних інституцій, урядові аналітики, науковці провідних університетів Варшави, Кракова та Познані . Оскільки Україна є стратегічним партнером Польщі, польське експертне середовище та значна більшість громадян приділяють увагу розвитку українського суспільства, особливо після 2004 року.

Як свідчать матеріали опитування, експерти одностайні у тому, що внутрішньополітична боротьба заважає євроінтеграції, в результаті чого українська зовнішня політика є суто декларативною. Як наслідок, більше 50 % експертів скептично ставиться до можливості приєднання України до ПДЧ на грудневому самміті. Однак єдність коаліції впливатиме на підтримку європейського курсу країнами – членами НАТО та ЕС. При цьому практично всі респонденти сходяться на думці, що розпад коаліції вносить нестабільність у внутрішню ситуацію України і безпосереднім чином провокує відсутність послідовних рішень та практичних дій у сфері зовнішньої політики.

Загалом, опитані експерти схильні вважати, що зовнішня політика України є заручником внутрішнього політичного конфлікту. І внаслідок цього конфлікту, на їх думку, відбувається низка невдач на зовнішньополітичному напрямку. Серед таких невдач польські експерти називають відсутність в Україні реальних, а не декларативних європейських чи євроатлантичних інтеграційних планів; відсутність в українському суспільстві розуміння сутності НАТО та ЄС, неготовність українського суспільства до вступу у НАТО, відсутність національного консенсусу та внутрішньої готовності щодо єдиної зовнішньої політики; абсолютна бездіяльність влади по зміні суспільної підтримки НАТО та ЄС та радянської ментальності у даному питанні.

Щодо української політичної кризи частина експертів схильна вважати, що вона викликана інституційними чинниками – конфліктом президентської та урядової гілки влади. Частина опитаних шукає причини кризи у персональних непорозуміннях між В.Ющенком та Ю.Тимошенко та конкуренцією між політиками і політичними силами напередодні президентських виборів.

Польські експерти вважають, що В.Ющенко перестав бути лідером демократичного табору. Оцінюючи діяльність В.Ющенка учасники опитування звертають увагу, що оточення президента швидше грало на його персональних слабостях і не надто переймалось виконанням ідей, задекларованих під час президентської кампанії 2004 року. Більш того, відкрите протистояння з колишніми соратниками, а подекуди й їх силове переслідування стали однією з причин втрати авторитету В.Ющенка серед представників демократичного табору.

На думку експертів ані Ющенко, ані його команда так і не виробили послідовної, професійної і виваженої стратегії розвитку України, що призвело до хаосу у діях, браку реалізму у виконанні обіцянок, відсутності рішучості та єдності, декларативності заяв та риторичність гасел. Дехто з експертів також зауважили, що чинний президент надмірно зосереджується на історії та національних гаслах в стилі національної ідеології ХІХ століття та ухилення від виконання безпосередніх обов’язків, окрім здійснення міжнародної діяльності.

Польські експерти зауважують, що ситуація, яка склалася в українській внутрішній політиці, несе загрозу для економіки. При цьому респонденти впевнені, що змінити ситуацію навряд чи можна до президентських виборів, а половина опитаних висловили сумніви щодо стабілізації ситуації після президентських виборів.

«Політична ситуація в Україні у контексті її

євроатлантичних та євроінтеграційних перспектив

очима польських експертів»

Познань – Київ

2008

Вступ

Україна – сусід Польщі, який викликає зацікавлення у польському суспільстві, і це знаходить відображення у ЗМІ. Однак варто зауважити, що загальна увага до українських подій серед польських громадян має тенденцію до зниження. Якщо події 2004 р. і навіть криза 2007 р. (яка призвела до дострокових виборів) детально висвітлювалися польською пресою, то останніми місяцями спостерігається помітний спад зацікавленості. Очевидно, дається взнаки своєрідна втома «українською темою».

Більшість польського суспільства, мас-медіа та політиків – прихильники України з самого початку її незалежності. У цьому можна знайти чистий прагматизм – вільна демократична Україна є гарантією безпеки Польщі, стабільності в регіоні.

«Конфлікт між нашим президентом та пані прем’єром – це трагедія. Україна може забути про шлях до НАТО», – саме так висловився в інтерв’ю польському щоденному виданню «Gazeta Wyborczа» (07.06.2008) колишній посол України у США Юрій Щербак. Слова Щербака заслуговують на увагу, однак сьогоднішня політична криза в Україні викликає все більше занепокоєння і серед польських спостерігачів. З’являється чимало публікацій на тему української ситуації. При цьому для більшості пересічних поляків події над Дніпром незрозумілі, оскільки більшість із них щиро підтримували події в Україні восени-взимку 2004 року та були захоплені перемогою помаранчевої коаліції та В.Ющенка на президентських виборах.

Інакше розуміють українські справи польські експерти, які вважають, що Україна знаходиться у політичній кризі з осені 2004 р. Разом з революційними подіями з’явилися негативні явища, які сьогодні є складовими конфлікту в Україні. По-перше, тривалою є тенденція до поляризації суспільства. У січні 2005 р., коли Віктор Ющенко склав президентську присягу, з’явилася надія, що він вміло подолає післявиборчі поділи у суспільстві.

Як зауважують польські ЗМІ та польські експерти, Віктор Ющенко без сумніву має почуття місії. Це підтверджують хоча б його дії щодо усунення білих плям з української історії. Зокрема, кампанія стосовно трагедії Голодомору 30-х рр. Це дуже важливо, адже досі в результаті викривленої історії навіть трагічні події неоднозначно оцінюються українськими політичними елітами та суспільством. Але питання включення солдатів УПА до українського пантеону героїв – тема, яка досі виразно ділить українське суспільство. Ющенко, однак, видається безкомпромісним у цьому питанні. Можна навіть ризикнути ствердити, що Ющенко поставив на ваги свою політичну кон’юнктуру. Деякі сказали б навіть, що з політичної точки зору це самогубство. Це шляхетно, як на політика, який бореться за другий термін.

По-друге, якщо президенту не вдалось переконати у власній концепції розвитку України мешканців Лівобережної України (останнє, очевидно, дуже спрощене поняття), то, здавалося б, за наявності такого величезного політичного ресурсу з перемогою на виборах, натомість він має шанси мобілізувати та втримати єдність помаранчевого табору. Але помаранчеві не скористалися ситуацією.

Наступні події лише підтверджують, що поділ у демократичному таборі веде до поразки. Прикладом стали вибори 2006 р., коли існував шанс створення демократичної коаліції, однак зміна Олександром Морозом формату коаліції зруйнувала таку можливість. Дійшло до відкритого конфлікту між президентом та прем’єром, в результаті чого політична криза загострилась. Наслідком кризи став розпуск парламенту президентом та проголошення дострокових вборів. У Польщі цей крок оцінили як обґрунтований, однак підкреслювалось також, що правова сторона такого рішення є сумнівна, насамперед зверталася увага на параліч судової системи, в даному випадку Конституційного Суду, який повинен був ухвалити остаточний вердикт. Вибори однак дали шанси створити демократичну коаліцію. Відомо, що цей процес не був однозначним. У Польщі з’явилася інформація про контакти оточення Ющенка з представниками Партії Регіонів – Р.Ахмедовим та Б.Колесниковим. А також про роль у цих контактах Голови Секретаріату президента В.Балоги. Подальші події, пов’язані зі складнощами створення коаліції, у Польщі оцінили як розіграш, проведений власне оточенням президента з Балогою на чолі. Варто зауважити, що майже уся послідовність подій, пов’язана зі створенням коаліції, і до сьогоднішнього дня в Польщі сприймається у контексті президентських виборів 2009/2010 рр. Для багатьох людей у Польщі, які пам’ятають 2004 р, зростаюча ворожість у постпомарачевому таборі і помітне зближення президента з середовищем Парії Регіонів є досить раптовим.

Викликає занепокоєння розвиток сценарію типу «Сталінград», або «затримаємо Юлію Тимошенко будь-якою ціною». Непокоять спроби розправи з колишніми союзниками по Майдану, зокрема, Ю.Луценком, або Д.Жванією. На жаль, залишається враження, що апарат закону використовують у політичних цілях, а це дуже небезпечно з точки зору механізмів демократії. Зрештою, колапс незалежного судівництва є однією з головних болячок України і справді важко зрозуміти, чому останніми роками не можна було принаймні спробувати виправити цю систему. Висновок маловтішний – політичним гравцям він вигідний.

Змальований образ України все частіше з’являється у польських публікаціях – статтях, цитованих думках чи розмовах з українськими політологами. Цей образ далеко не оптимістичний. Лунають думки, що поступово повертається (у послабленій формі) «кучмізм»; що дається взнаки «пострадянськість» у вчинках певних політиків тощо. На думку польських експертів, справжній образ України виявляється ще гіршим, оскільки знання спеціалістів далеко виходять за межі спрощеного іноді типажу України у ЗМІ.

Однак найбільше непокоїть те, що політична криза в Україні зменшує шанси європейської та євроатлантичної інтеграції. У цьому сенсі українська закордонна політика все ще виступає заручником внутрішнього протистояння. Це істотно, оскільки від внутрішньої стабільності залежить доля приєднання до ПДЧ, а також підписання угоди з Євросоюзом. Як відомо, в ЄС переважає думка на користь польсько-шведського проекту.

З огляду на наведене, у червні 2008 року організація Форум Інтеграція-Демократія-Європа (FIDE) провела дослідження, мета якого полягала у визначенні специфіки політичної ситуації України в контексті її євроатлантичних та євроінтеграційних перспектив. Збір первинної інформації відбувався методом опитування експертів з Польщі. Відбір респондентів здійснювався на підставі компетентності у справах внутрішньої і зовнішньої політики України, у вибірку, зокрема, потрапили представники ЗМІ, науково-дослідних інституцій, провідних університетів (з Кракова, Варшави та Познані) та урядові аналітики. Оскільки Україна є стратегічним партнером Польщі, польські аналітики та значна більшість громадян приділяють увагу розвитку українського суспільства, особливо після 2004 року. Тому, на наш погляд, думка польських експертів буде цікавою з точки зору зовнішнього партнера і дружньої Україні держави.

1. Результати опитування польських експертів

Експертам було поставлено п’ять запитань відкритого характеру:

1. Як Ви оцінюєте дії української влади після дострокових парламентських виборів?
2. Ви погоджуєтеся з твердженням, що в Україні наявна криза влади? Якщо так, то чи є ця криза інституційною, чи це конфлікт двох лідерів демократичного табору – В.Ющенко та Ю.Тимошенко? Які наслідки кризи можливі для України у найближчій перспективі?
3. У чому конкретно полягають прорахунки президентської команди В.Ющенка?
4. Що, на Вашу думку, найбільше заважає реалізації зовнішньополітичного курсу України, її євроатлантичних та євроінтеграційних планів?
5. У чому причина відмови у ПДЧ у Бухаресті? Як ви оцінюєте шанси приєднання до ПДЧ на грудневому саміті НАТО?

1.1. Оцінка діяльності української влади

після дострокових парламентських виборів 2007 р.

- Політичну кризу завершити не вдалося, більше того, боротьба у помаранчевому таборі загострилася;

- головна політична боротьба обертається по лінії Президент – Уряд;

- внутрішньополітична боротьба заважає євроінтеграції;

- домінуючим чинником політичних процесів в Україні є майбутні президентські вибори (це стосується усіх політичних сил України);

- усі політики займаються власними партикулярними інтересами;

- зовнішня політика України носить декларативний характер.

Загальними позитивними тенденціями розвитку України після 2004 р. третина експертів вважає:

- активізацію діяльності влади на користь інтеграції з НАТО та ЄС (хоча й безуспішну);

- певну стабілізацію української економіки попри суперечки у владі.

1.2. Оцінка кризи в українському суспільстві (якщо вона наявна),

її характеру та можливих наслідків

Думки щодо характеру кризи розділилися:

- існуючу кризу у владних структурах України половина експертів називають інституційною через складність відносин між Президентом та Урядом внаслідок конституційної реформи та невизначеність їх повноважень, незалежно від того, хто обіймає дані посади;

- друга позиція: криза носить між імперсональний характер між Ющенком та Тимошенко (частково між Ющенком, Тимошенко та Януковичем);

Криза найяскравіше проявляється (і викликана) такими явищами:

- законодавчо-правовим хаосом;

- слабкістю судової системи;

- відсутністю послідовної зовнішньої політики;

- актуальністю для українського суспільства посткомуністичної та радянської культури, яку помаранчеві не змінили, а лише певним чином реформували;

- відсутністю політичної культури в українському істеблішменті.

1.3. Невдачі президентської команди В. Ющенка

в контексті помаранчевої революції

- зрозуміло, що гасла революції були занадто амбітними, однак бездіяльність та розпад помаранчевої коаліції значно пришвидшили розчарування прихильників революції; пам’ять про гасла революції поступово зникає;

- недбалість помаранчевих про свій образ в очах виборців;

- відсутність реалізації ідей Майдану, насамперед боротьби зі злочинністю епохи Л.Кучми.

Щодо президентської команди та постаті Віктора Ющенка:

- ані Ющенко, ані його команда так і не виробили послідовної, професійної і виваженої стратегії розвитку України, як наслідок – хаос у діях, брак реалізму у виконанні обіцянок, відсутність рішучості та єдності, декларативність заяв та риторичність гасел;

- оточення президента швидше грало на його персональних слабкостях і не надто переймалося виконанням ідей і гасел, заявлених під час передвиборчої боротьби восени 2004 року;

- президент характеризується як слабкий та нерішучий політик;

- президент надмірно зосереджений на історії та національних гаслах в стилі національної ідеології минулого століття, наявне ухилення виконання безпосередніх обов’язків, окрім здійснення міжнародної діяльності;

- особистий рейтинг президента падає, що надає перевагу опозиційним силам;

- президент перестав бути лідером демократичного табору, почавши боротьбу, а подекуди й силове переслідування колишніх соратників.

1.4. Що перешкоджає Україні реалізувати закордонну політику

Внаслідок такої внутрішньої ситуації відбувається низка невдач на зовнішньому полі:

- в України немає ані європейських, ані євроатлантичних «інтеграційних планів»;

- наявна лише декларативність намірів вирішувати питання зовнішньої політики;

- відсутність в українському суспільстві розуміння сутності НАТО та ЄС, неготовність українського суспільства до вступу у НАТО, відсутність національного консенсусу та внутрішньої готовності щодо зовнішньої політики;

- абсолютна бездіяльність влади щодо зміни суспільної підтримки НАТО та ЄС та ліквідації пережитків радянських стереотипів в даному питанні (якщо і здійснюються якісь кроки, то в стилі радянської пропаганди);

- опинившись на геополітичному роздоріжжі, Україна внаслідок незбалансованості внутрішньої ситуації не може виробити чіткої стратегії зовнішнього курсу між Росією та країнами НАТО;

- фактор Росії виступає у подвійній ролі: з одного боку, спостерігається зростання для окремих політичних лідерів важливості хороших відносин з Росією, в результаті чого НАТО стає елементом політичної гри. З іншого, помаранчева влада абсолютно не запобігає протидії Росії та членів Альянсу (Німеччини та Франції) щодо українських НАТОвських планів;

- відсутність одностайності між різними політичними силами унеможливлює вироблення зовнішнього курсу (як приклад, негативне сприйняття деякими європейськими країнами «Листа трьох»);

- переважна більшість експертів вважають дуже сильним фактором вплив Росії та «російських агентів впливу» на затримку реалізації європейського курсу загалом, та на невдачі в даному напрямку на квітневому саміті у Бухаресті;

- частина експертів вважають, що декларативність європейського курсу України насправді є вигідною для частини помаранчевих, оскільки його реалізація сприятиме втраті остаточної підтримки на Сході України, що було б небажаним у світлі президентських виборів. Окрім того, приєднання до ПДЧ у Бухаресті означало б необхідність проведення референдуму щодо приєднання до НАТО, що однозначно не дало б позитивних результатів;

- половина експертів скептично ставиться до можливості приєднання України до ПДЧ на грудневому саміті, однак єдність коаліції впливатиме на підтримку європейського курсу країнами – членами НАТО та ЄС.

2. Рекомендації, які випливають з висловлювань експертів

- негайне вдосконалення законодавчої бази;

- слід приділити більшу увагу відносинам з Росією (вироблення послідовної та конструктивної тактики);

- не можна зволікати з проведенням економічних реформ.

3. Прогнози

- сучасний стан речей несе загрозу для української економіки;

- змінити ситуацію перед президентськими виборами немає шансів;

- половина експертів висловили сумніви щодо стабілізації ситуації після президентських виборів;

- оскільки два конкурентні табори формують закордонну політику України – президент та уряд, компромісу у зовнішній політиці України не буде;

- скептичне ставлення до можливості здійснення Києвом конкретних реформ, що сповільнить його європейський курс. У світлі президентських виборів майбутній саміт НАТО та спроби приєднання України до ПДЧ не змінять ситуації на краще.

- зовнішня політика України залежить від відносин Росії з Заходом та внутрішньої української стабільності. Однак останній фактор більшою мірою впливає на перший.

4. Висновки

- Розпад коаліції вносить нестабільність у внутрішню ситуацію України і безпосереднім чином провокує відсутність послідовних рішень та практичних дій у сфері зовнішньої політики.

- На думку польських експертів, зовнішня політика України є заручником внутрішнього політичного конфлікту.

- Віктор Ющенко втратив позицію лідера демократичного табору.

- На думку експертів, наступні президентські вибори не виправлять в повній мірі кризову ситуацію в Україні; головна можливість розв’язання кризи лежить в площині законодавчих реформ.

Форум Інтеграція-Демократія-Європа (FIDE) – позаурядова організація, зареєстрована у 2000 році (реєстраційний номер RST 2871), діяльність якої полягає у підтримці демократичних ідей, співпраці з позаурядовими організаціями з країн Східної Європи. FIDE прагне до встановлення безпосередніх контактів між молодими мешканцями Польщі та молодими громадянами східних держав. FIDE виходить з позиції, що організація взаємної співпраці призведе до знищення негативних стереотипів та сприятиме взаємному пізнанню. Під час свого існування FIDE підтримувала освітні ініціативи, метою яких було розповсюдження інформації про східних сусідів Польщі. Разом з Східним Інститутом Університету імені Адама Міцкевича у Познані FIDE провела низку семінарів та сесій для польських студентів під назвою «Польща та її східні сусіди». Програма призначена для студентів і користується популярністю. FIDE також підтримує студентський обмін між Києвом та Познанєм. FIDE користується медіа-підтримкою Інтернет-ресурсу www.ukraine-poland.com.

Через деякий період, у зв’язку з науковою працею осіб, зв’язаних з FIDE, діяльність організації була практично призупинена і обмежувалась виключно аналітичними функціями: участю у сесіях, публікацією коментарів щодо подій у Східній Європі. Її члени співпрацювали з іншими позаурядовими організаціями. Тепер після періоду «застою» особи, пов’язані з FIDE, вирішили змінити характер діяльності і зайнятись конкретними проектами, пов’язаними між іншим з безпекою у регіоні, політичними перетвореннями у державах Східної Європи.

У травні 2007 р. FIDE була партнером Посольства Польщі в організації конференції «Відносини локальних медіа з місцевою владою», яка відбулась у Чернігові. У червні цього р. FIDE підготувала і презентувала разом з центром «Стратагема» рапорт про стан корупції в освіті на Україні. У вересні 2007 р. FIDE виступила співорганізатором міжнародної місії спостерігачів з Польщі на дострокових парламентських виборах в Україні. У листопаді FIDE разом з Комітетом молодих виборців України проводить тренінг для групи регіональних українських журналістів на тему «Взаємодія між регіональними ЗМІ та місцевою владою» з використанням польського досвіду. У листопаді 2007 р. FIDE разом з посольством Польщі провели круглий стіл, присвячений енергетичній безпеці з урахуванням досвіду Польщі та інших країн ЄС. У заході прийняли участь українські експерти.